Танцювально-рухова терапія (ТРТ) – це один з сучасних методів психотерапії, який використовує рух і танець для подальшої емоційної, пізнавальної, фізичної та соціальної інтеграції особистості.

ТРТ використовується психологами, коли людина відчуває труднощі вербального вираження хвилюючої ситуації. Танець допомагає розпізнати які відчувають емоції, висловити почуття. Виникла вона в 40-их роках 20 ст., засновниця — Меріан Чейс.

Танцювально-рухова терапія використовується у цілому світі для людей різного віку. Одним із основних методів ТРТ є використання спонтанного, неструктурованого природнього танцю для самовираження. Танець є одним із ефективних засобів поліпшення психологічного, емоційного та фізичного стану, він виконує оздоровчо-рекреативну та реабілітаційну функцію.

Тривале і помірне за інтенсивністю танцювальне м’язове навантаження на фоні позитивних емоцій впливає на психофізичні процеси в організмі.

Доведено, що певний рівень рухової активності може зробити стимулюючий вплив на розумову працю.
Танець дозволяє тренувати опорно-рухову, дихальну, серцево-судинну і нервову системи. Сприяє формуванню правильної пози, поліпшує статуру, гнучкість, витривалість, розвиває координацію, вчить не піддаватися стресові і справлятися з різними недугами.

Танець з’єднує наші фізичні можливості й енергію з духовними устремліннями і допомагає зберігати контакт із життєвими вищими силами. Танець сприяє взаємодії півкуль головного мозку, з’єднуючи інтуїтивне і раціональне.

Танцювально-рухова терапія не передбачає вивчення певних рухів. Рухи, особливо якщо вони правильні, здатні врівноважувати психіку, зціляти, будити психічну енергію, необхідну для знаходження сили жити. Мета рухів – досягнення максимальної узгодженості душі і тіла. Рухи допомагають усвідомити власне «Я».

Танцювальний терапевт допомагає людині розширити свій руховий діапазон, працює з нею як із особистістю, яка виражає себе в рухах, поведінці. Він віддзеркалює рухи людини і цим намагається увійти в її емоційний стан для того, щоб зрозуміти її якнайглибше і налагодити стосунок.

Віддзеркалюючи рухи людини, терапевт пропонує їй розширити свої рухи, спробувати рухатись в інший спосіб, не такий звичний.
Це дає можливість через рух досягнути певних особистісних змін.
До методичних прийомів ТРТ також відноситься і цілеспрямований вибір музики, яка має стимулювати, підтримувати вільну імпровізацію, міжособистісну взаємодію.

Можна використовувати музику і просто для створення певного настрою. Музика сприяє естетичному вихованню особистості, формуванню позитивних емоцій. Музика в синтезі з танцем виховує і розвиває ритм рухів і слух. Вона підвищує насиченість заняття і працездатність організму.
Ще однією складовою є танцювальна гра, основна ціль якої — залучення учасників у творчий процес. Танцювальна гра — це гра + танцювальна імпровізація + запропоновані обставини.

Танцювально-рухова терапія не потребує попереднього танцювального досвіду.
Для чого потрібна танцювально-рухова терапія?
• Зняти напругу
• Розвивати впевненість у житті
• Покращити самопочуття, настрій, долати страх
• Розвивати креативність, уяву
• Навчитися усвідомлювати свої і чужі бажання
• Розвивати емпатію, невербальне спілкування, працювати в команді
• Змінити стиль спілкування з оточуючими
• Відшукати нові рухи, що сприятимуть ефективній взаємодії
з собою, світом і людьми
• Працювати над покращенням сімейних стосунків
• Відчувати гармонію частин тіла
• Переносити отриманий досвід в життя
• Всебічно інтегрувати мозок людини

Вченими доказано, що під час танцювання в тілі людини виробляється гормон ендорфін, що відповідає за хороший настрій, позитивні емоції, викликає почуття впевненості в собі, бажання працювати і творити, підвищує стійкість до стресових ситуацій.
Таким чином танцювально-рухова терапія не вчить рухам і стилям, вона допомагає знайти свій танець кожному.

.